Робочий одяг, взуття та засоби захисту: картка видачі працівникові

Оснащення, передбачене для робочого місця

Роботодавець не може допустити працівника до роботи без засобів індивідуального захисту, а також робочого одягу та взуття, передбачених для використання на відповідному робочому місці. Таке правило зазначає Державна інспекція праці Польщі у розділі, присвяченому цьому оснащенню.

Ключовим є уточнення «передбачених для використання на відповідному робочому місці». Це правило не слід розуміти як вимогу забезпечити всіх працівників однаковим комплектом.

Окрема картка для кожного працівника

Роботодавець зобов’язаний завести та вести окремо для кожного працівника облікову картку видачі:

• робочого одягу,
• робочого взуття,
• засобів індивідуального захисту.

Картка також охоплює виплати грошового еквівалента за використання власного одягу та взуття, а також за їх прання й догляд. Згадку про ці виплати не слід вважати загальним дозволом на використання власного одягу. Правила допустимості його використання не є предметом цієї статті.

Добровільний організаційний список

Як організаційну допомогу можна використати наведені нижче запитання:

• Які засоби індивідуального захисту, а також робочий одяг і взуття передбачені для використання на відповідному робочому місці?
• Чи має працівник це оснащення перед допуском до роботи?
• Чи заведено та чи ведеться окрема картка для цього працівника?
• Чи віднесено записи про видачу та виплати зазначених грошових еквівалентів до відповідного працівника?

Це добровільна пропозиція перевірки організації записів, а не офіційний зразок картки чи додатковий юридичний обов’язок.

Межі статті

Ми зосереджуємося на картці видачі та оснащенні, передбаченому для робочого місця. Не слід вважати цю картку чи наведений вище список оцінкою професійного ризику, обліком робочого часу або загальним посібником із працевлаштування.

Стаття не визначає підбору конкретних засобів захисту, технічних стандартів, строків використання чи частоти заміни. Вона також не встановлює правил допустимості використання власного одягу, способу розрахунку грошового еквівалента, строків виплат, необхідних підписів, санкцій чи податкового обліку.